Wishful Thinking 2
Apr. 24th, 2022 04:27 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
m_for_mijersОтже, залишивcя третій механізм, останній механізм збільшити інтенсивність бойових дій - оголосити мобилізацію і фізично збільшити ВС РФ у декілька разів. "Вставай, старана агромная", ось це все. Власне, російські "військові експерти" давно цього вимагають. Очевидно, мова не йде про мобілізацію повну, лише частковий призив певних категорій резервістів. Цей метод на перший погляд виглядає обнадійливо і перспективно, але "єсть нюанси". Точніше цілий комплекс проблем, які треба якось вирішити. От про них і поговоримо.
1) Очевидно, що мобілізацію неможливо оголосити просто так - потрібен як мінімум військовий стан. Який керівництву РФ дуже не хочеться оголошувати як з психологічних, так і з політико-економічних причин. Доведеться змінювати всю юридичну лінію поведінки у війні, переоріентовувати акценти пропаганди і вибудовувати нову лінію поведінки.
2) Психологічная російська армія сприймається власною країною як купка дешевих найманців. Це в тому числі і причина високої толерантності до власних втрат - їх несе виключно "глубінний народ", на який всім плювати. Спроба призову пересічних росіян прямо з дивану звісно не викличе протести чи тим більше опір - але і захвату як мінімум не буде. Результатом зрештою буде скоріше не ентузіазм гарматного м`яса та їх родин, а зростання антивоенних настроїв.
3) Переходимо до технічного аспекту. Припустимо, завтра військовий стан оголошено, Путін підписав закон на 500 тисяч голів (для початку) і....ніхто не знає достеменно, що буде далі. Чи готові військові комісаріати? Де взяти офіцерів та сержантів? Відправляти поповнення до вже воюючих частин (зменьшуючи їх і так невисоку боєздатність) чи формувати нові? Чи є потрібна кількість спорядження, техніки та елементарно транспорту? Що буде з економікою, з якою все теж не сильно добре? Справа ще в тому, що наймолодшим участникам бойових дій в тій же Чечні зараз 40 років мінімум, і досвід вони мають вельми специфічний - тамтешні сепаратисти не мали ні артилерії, ні танків, ні тим більше безпілотників.
За умови, що все піде за планом (о так, звісно!) перші реальні поповнення надійдуть не раніше, ніж на початку літа - вірогідніше десь у липні-серпні. Це звісно, якщо все робити більш-менш правильно. Можна звісно використати творчий досвід ЛДНР, де призовників ловлять деінде і одразу відправляють на передову. Але це небезпечно, і от чому.
4) Оголосити мобілізацію, техніка, логістика - це все пів біди. Сам факт того, що маси путінських підданих отримують зброю (як мінімум особисту) може призвести до різноманітних інцидентів та ексцесів. Данні про реальний стан справ на війні просочуються в російське суспільство і мало турбують його аж допоки мова йде про армію, укомплектовану, будемо відвертими, соціальним сміттям. Як тільки справа дійде до рядових росіян, то можливо всяке - як мінімум масове ухиляння і дезертирство.
Отже, підіб`ємо певні підсумки. Очевидно, что ЗС РФ воюють так, як воюють, не через певний гуманізм чи інші причини, а банально тому, що це на сьогодні і є той МАКСИМУМ, які вони в принципі здатні продемонструвати. Гадати інакше - це, принаймні без серьйозних і вагомих аргументів, як раз і є приклад того самого wishful thinking.
1) Очевидно, що мобілізацію неможливо оголосити просто так - потрібен як мінімум військовий стан. Який керівництву РФ дуже не хочеться оголошувати як з психологічних, так і з політико-економічних причин. Доведеться змінювати всю юридичну лінію поведінки у війні, переоріентовувати акценти пропаганди і вибудовувати нову лінію поведінки.
2) Психологічная російська армія сприймається власною країною як купка дешевих найманців. Це в тому числі і причина високої толерантності до власних втрат - їх несе виключно "глубінний народ", на який всім плювати. Спроба призову пересічних росіян прямо з дивану звісно не викличе протести чи тим більше опір - але і захвату як мінімум не буде. Результатом зрештою буде скоріше не ентузіазм гарматного м`яса та їх родин, а зростання антивоенних настроїв.
3) Переходимо до технічного аспекту. Припустимо, завтра військовий стан оголошено, Путін підписав закон на 500 тисяч голів (для початку) і....ніхто не знає достеменно, що буде далі. Чи готові військові комісаріати? Де взяти офіцерів та сержантів? Відправляти поповнення до вже воюючих частин (зменьшуючи їх і так невисоку боєздатність) чи формувати нові? Чи є потрібна кількість спорядження, техніки та елементарно транспорту? Що буде з економікою, з якою все теж не сильно добре? Справа ще в тому, що наймолодшим участникам бойових дій в тій же Чечні зараз 40 років мінімум, і досвід вони мають вельми специфічний - тамтешні сепаратисти не мали ні артилерії, ні танків, ні тим більше безпілотників.
За умови, що все піде за планом (о так, звісно!) перші реальні поповнення надійдуть не раніше, ніж на початку літа - вірогідніше десь у липні-серпні. Це звісно, якщо все робити більш-менш правильно. Можна звісно використати творчий досвід ЛДНР, де призовників ловлять деінде і одразу відправляють на передову. Але це небезпечно, і от чому.
4) Оголосити мобілізацію, техніка, логістика - це все пів біди. Сам факт того, що маси путінських підданих отримують зброю (як мінімум особисту) може призвести до різноманітних інцидентів та ексцесів. Данні про реальний стан справ на війні просочуються в російське суспільство і мало турбують його аж допоки мова йде про армію, укомплектовану, будемо відвертими, соціальним сміттям. Як тільки справа дійде до рядових росіян, то можливо всяке - як мінімум масове ухиляння і дезертирство.
Отже, підіб`ємо певні підсумки. Очевидно, что ЗС РФ воюють так, як воюють, не через певний гуманізм чи інші причини, а банально тому, що це на сьогодні і є той МАКСИМУМ, які вони в принципі здатні продемонструвати. Гадати інакше - це, принаймні без серьйозних і вагомих аргументів, як раз і є приклад того самого wishful thinking.
