Wishful Thinking
Власне цей вираз використувують для позначення віри у сприятливий розвиток подій зокрема на фоні надмірної віри у свої сили. Після провалу першого етапу російського вторгнення серед їхніх, гм, "експертів" постійно почала курсувати одна й та сама ідея - ВС РФ воюють не всіма силами, не по справжньому, бережуть мирне населення (о так!), і взагалі зараз ось все буде! Тепер вже точно. Якщо виділити суть, то вони зводяться до трьох ідей - треба знищити інфратруктуру, треба масовано використовувати авіацію, треба провести мобілізацію. Перші дві сильно перетинаются, третя потребує досить детального розбору.
1) Отже, знищення інфраструктури - мостів, залізничної колії, автошляхів, баз зберігання і логістичних центрів. Найлегший спосіб все це зруйнувати - обстріляти звичайною ствольною артилерією. У всіх місцях, де окупанти мали чи мають таку можливість, обстріли йдуть практично без перерв і пауз. Власне значна кількість населених пунктів Донбасу на чолі з Маріуполем фактично перестала існувати. Проблема в тому, що радіус ураження цієї зброї невеликий (десятки кілометрів), точність невисока, а логістика підвозу боєприпасів складна і небезпечна. Тут залізно діє правило - якщо стріляєш ти, то з високою долею вірогідності можут вистрелити і по тобі. Саме тому основним методом ураження української інфраструктури були и залишаются крилаті ракети, про авіацію наступним пукнтом. І от з ними є якраз цікаві нюанси.
По-перше, обмежена кілкість. Основна маса була випущена у перші дні війни з метою завдати максимальної шкоди і швидко перемогти. Але далі стався ой, і виявилось, що лишилося мало, виробництво повільне (меньше однієї штуки на день), а потенційних цілей же безліч.
По-друге, невисока точність тих же "Калібрів". Я зустрічав різні цифри, але очевидно, що від третини до половини ракет або банально не долітають до цілі. Влучити у порівняно невеликий об`єкт доволі важко. Знову ай.
По-третє, нарешті є питання ефективності. Пряме влучання приміром у з/д міст чи тим більше шматок полотна не призведе до якихось фатальних наслідків, шкода буде усунута протягом двох діб максимум.
Отже, наявними ресурсами підняти інтенсивність війни з використанням ракетного озброєння буде дещо проблематично.
2) Є велика кількість адептів визначної ролі авіації і необхідності її массованого і масового використання, розбомбимо все. Є щоправда певні нюанси.
З початку війна ВКС РФ втратили щонайменьше декілька десятків (можливо в районі 100) бойових літаків, і відповідну кількість пілотів. Це з наявних реально приблизно 300-350 літаків. Замістити ці втрати швидко чи порівняно швидко неможливо. Ба більше - за штурвалами цих літаків сиділи як раз найбільш досвідченні офіцери з реальним бойовим досвідом тієї ж Сирії, і загалом їх не те що б було багато в принципі. При цьому ні українська ППО, ні військова авіація не знищені, отже почуватися в порівняній безпеці росіяни не можуть. Масові поставки ПЗРК зробили дії їх тактичної авіації і гелікоптерів не те, що б відвертим самогубством, але справою досить ризикованою. В цих умовах кинути у бій десятки літаків одночасно якщо не відверта авантюра, то операція з дуже непевними шансами на успіх і гарантованими значними втратами. Особливо якщо за штурвалами будуть сидіти капітани-лейтенанти з сотнею (за документами) годин річної практики і без жодного досвіду дії в умовах не придушеної ворожої ППО. Можна звичайно використати стратегічні бомбардувальники з великими некерованими бомбами, але ймовірна втрата 2-3 подібних машин буде катастрофою, а точність скидання бомб...ну, сумнівна, так.
Отже, спробувати серьйозно задіяти авіацію і наприклад спробувати паралізувати логістику вони можуть...але максимум дві-тричі, і з досить хмарними перспективами подальшої боротьби.
Про мобілізацію напишу окремо.
1) Отже, знищення інфраструктури - мостів, залізничної колії, автошляхів, баз зберігання і логістичних центрів. Найлегший спосіб все це зруйнувати - обстріляти звичайною ствольною артилерією. У всіх місцях, де окупанти мали чи мають таку можливість, обстріли йдуть практично без перерв і пауз. Власне значна кількість населених пунктів Донбасу на чолі з Маріуполем фактично перестала існувати. Проблема в тому, що радіус ураження цієї зброї невеликий (десятки кілометрів), точність невисока, а логістика підвозу боєприпасів складна і небезпечна. Тут залізно діє правило - якщо стріляєш ти, то з високою долею вірогідності можут вистрелити і по тобі. Саме тому основним методом ураження української інфраструктури були и залишаются крилаті ракети, про авіацію наступним пукнтом. І от з ними є якраз цікаві нюанси.
По-перше, обмежена кілкість. Основна маса була випущена у перші дні війни з метою завдати максимальної шкоди і швидко перемогти. Але далі стався ой, і виявилось, що лишилося мало, виробництво повільне (меньше однієї штуки на день), а потенційних цілей же безліч.
По-друге, невисока точність тих же "Калібрів". Я зустрічав різні цифри, але очевидно, що від третини до половини ракет або банально не долітають до цілі. Влучити у порівняно невеликий об`єкт доволі важко. Знову ай.
По-третє, нарешті є питання ефективності. Пряме влучання приміром у з/д міст чи тим більше шматок полотна не призведе до якихось фатальних наслідків, шкода буде усунута протягом двох діб максимум.
Отже, наявними ресурсами підняти інтенсивність війни з використанням ракетного озброєння буде дещо проблематично.
2) Є велика кількість адептів визначної ролі авіації і необхідності її массованого і масового використання, розбомбимо все. Є щоправда певні нюанси.
З початку війна ВКС РФ втратили щонайменьше декілька десятків (можливо в районі 100) бойових літаків, і відповідну кількість пілотів. Це з наявних реально приблизно 300-350 літаків. Замістити ці втрати швидко чи порівняно швидко неможливо. Ба більше - за штурвалами цих літаків сиділи як раз найбільш досвідченні офіцери з реальним бойовим досвідом тієї ж Сирії, і загалом їх не те що б було багато в принципі. При цьому ні українська ППО, ні військова авіація не знищені, отже почуватися в порівняній безпеці росіяни не можуть. Масові поставки ПЗРК зробили дії їх тактичної авіації і гелікоптерів не те, що б відвертим самогубством, але справою досить ризикованою. В цих умовах кинути у бій десятки літаків одночасно якщо не відверта авантюра, то операція з дуже непевними шансами на успіх і гарантованими значними втратами. Особливо якщо за штурвалами будуть сидіти капітани-лейтенанти з сотнею (за документами) годин річної практики і без жодного досвіду дії в умовах не придушеної ворожої ППО. Можна звичайно використати стратегічні бомбардувальники з великими некерованими бомбами, але ймовірна втрата 2-3 подібних машин буде катастрофою, а точність скидання бомб...ну, сумнівна, так.
Отже, спробувати серьйозно задіяти авіацію і наприклад спробувати паралізувати логістику вони можуть...але максимум дві-тричі, і з досить хмарними перспективами подальшої боротьби.
Про мобілізацію напишу окремо.