m_for_mijers (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
m_for_mijers) wrote2022-04-22 08:04 pm
m_for_mijers) wrote2022-04-22 08:04 pm
Wishful Thinking
Власне цей вираз використувують для позначення віри у сприятливий розвиток подій зокрема на фоні надмірної віри у свої сили. Після провалу першого етапу російського вторгнення серед їхніх, гм, "експертів" постійно почала курсувати одна й та сама ідея - ВС РФ воюють не всіма силами, не по справжньому, бережуть мирне населення (о так!), і взагалі зараз ось все буде! Тепер вже точно. Якщо виділити суть, то вони зводяться до трьох ідей - треба знищити інфратруктуру, треба масовано використовувати авіацію, треба провести мобілізацію. Перші дві сильно перетинаются, третя потребує досить детального розбору.
1) Отже, знищення інфраструктури - мостів, залізничної колії, автошляхів, баз зберігання і логістичних центрів. Найлегший спосіб все це зруйнувати - обстріляти звичайною ствольною артилерією. У всіх місцях, де окупанти мали чи мають таку можливість, обстріли йдуть практично без перерв і пауз. Власне значна кількість населених пунктів Донбасу на чолі з Маріуполем фактично перестала існувати. Проблема в тому, що радіус ураження цієї зброї невеликий (десятки кілометрів), точність невисока, а логістика підвозу боєприпасів складна і небезпечна. Тут залізно діє правило - якщо стріляєш ти, то з високою долею вірогідності можут вистрелити і по тобі. Саме тому основним методом ураження української інфраструктури були и залишаются крилаті ракети, про авіацію наступним пукнтом. І от з ними є якраз цікаві нюанси.
По-перше, обмежена кілкість. Основна маса була випущена у перші дні війни з метою завдати максимальної шкоди і швидко перемогти. Але далі стався ой, і виявилось, що лишилося мало, виробництво повільне (меньше однієї штуки на день), а потенційних цілей же безліч.
По-друге, невисока точність тих же "Калібрів". Я зустрічав різні цифри, але очевидно, що від третини до половини ракет або банально не долітають до цілі. Влучити у порівняно невеликий об`єкт доволі важко. Знову ай.
По-третє, нарешті є питання ефективності. Пряме влучання приміром у з/д міст чи тим більше шматок полотна не призведе до якихось фатальних наслідків, шкода буде усунута протягом двох діб максимум.
Отже, наявними ресурсами підняти інтенсивність війни з використанням ракетного озброєння буде дещо проблематично.
2) Є велика кількість адептів визначної ролі авіації і необхідності її массованого і масового використання, розбомбимо все. Є щоправда певні нюанси.
З початку війна ВКС РФ втратили щонайменьше декілька десятків (можливо в районі 100) бойових літаків, і відповідну кількість пілотів. Це з наявних реально приблизно 300-350 літаків. Замістити ці втрати швидко чи порівняно швидко неможливо. Ба більше - за штурвалами цих літаків сиділи як раз найбільш досвідченні офіцери з реальним бойовим досвідом тієї ж Сирії, і загалом їх не те що б було багато в принципі. При цьому ні українська ППО, ні військова авіація не знищені, отже почуватися в порівняній безпеці росіяни не можуть. Масові поставки ПЗРК зробили дії їх тактичної авіації і гелікоптерів не те, що б відвертим самогубством, але справою досить ризикованою. В цих умовах кинути у бій десятки літаків одночасно якщо не відверта авантюра, то операція з дуже непевними шансами на успіх і гарантованими значними втратами. Особливо якщо за штурвалами будуть сидіти капітани-лейтенанти з сотнею (за документами) годин річної практики і без жодного досвіду дії в умовах не придушеної ворожої ППО. Можна звичайно використати стратегічні бомбардувальники з великими некерованими бомбами, але ймовірна втрата 2-3 подібних машин буде катастрофою, а точність скидання бомб...ну, сумнівна, так.
Отже, спробувати серьйозно задіяти авіацію і наприклад спробувати паралізувати логістику вони можуть...але максимум дві-тричі, і з досить хмарними перспективами подальшої боротьби.
Про мобілізацію напишу окремо.
1) Отже, знищення інфраструктури - мостів, залізничної колії, автошляхів, баз зберігання і логістичних центрів. Найлегший спосіб все це зруйнувати - обстріляти звичайною ствольною артилерією. У всіх місцях, де окупанти мали чи мають таку можливість, обстріли йдуть практично без перерв і пауз. Власне значна кількість населених пунктів Донбасу на чолі з Маріуполем фактично перестала існувати. Проблема в тому, що радіус ураження цієї зброї невеликий (десятки кілометрів), точність невисока, а логістика підвозу боєприпасів складна і небезпечна. Тут залізно діє правило - якщо стріляєш ти, то з високою долею вірогідності можут вистрелити і по тобі. Саме тому основним методом ураження української інфраструктури були и залишаются крилаті ракети, про авіацію наступним пукнтом. І от з ними є якраз цікаві нюанси.
По-перше, обмежена кілкість. Основна маса була випущена у перші дні війни з метою завдати максимальної шкоди і швидко перемогти. Але далі стався ой, і виявилось, що лишилося мало, виробництво повільне (меньше однієї штуки на день), а потенційних цілей же безліч.
По-друге, невисока точність тих же "Калібрів". Я зустрічав різні цифри, але очевидно, що від третини до половини ракет або банально не долітають до цілі. Влучити у порівняно невеликий об`єкт доволі важко. Знову ай.
По-третє, нарешті є питання ефективності. Пряме влучання приміром у з/д міст чи тим більше шматок полотна не призведе до якихось фатальних наслідків, шкода буде усунута протягом двох діб максимум.
Отже, наявними ресурсами підняти інтенсивність війни з використанням ракетного озброєння буде дещо проблематично.
2) Є велика кількість адептів визначної ролі авіації і необхідності її массованого і масового використання, розбомбимо все. Є щоправда певні нюанси.
З початку війна ВКС РФ втратили щонайменьше декілька десятків (можливо в районі 100) бойових літаків, і відповідну кількість пілотів. Це з наявних реально приблизно 300-350 літаків. Замістити ці втрати швидко чи порівняно швидко неможливо. Ба більше - за штурвалами цих літаків сиділи як раз найбільш досвідченні офіцери з реальним бойовим досвідом тієї ж Сирії, і загалом їх не те що б було багато в принципі. При цьому ні українська ППО, ні військова авіація не знищені, отже почуватися в порівняній безпеці росіяни не можуть. Масові поставки ПЗРК зробили дії їх тактичної авіації і гелікоптерів не те, що б відвертим самогубством, але справою досить ризикованою. В цих умовах кинути у бій десятки літаків одночасно якщо не відверта авантюра, то операція з дуже непевними шансами на успіх і гарантованими значними втратами. Особливо якщо за штурвалами будуть сидіти капітани-лейтенанти з сотнею (за документами) годин річної практики і без жодного досвіду дії в умовах не придушеної ворожої ППО. Можна звичайно використати стратегічні бомбардувальники з великими некерованими бомбами, але ймовірна втрата 2-3 подібних машин буде катастрофою, а точність скидання бомб...ну, сумнівна, так.
Отже, спробувати серьйозно задіяти авіацію і наприклад спробувати паралізувати логістику вони можуть...але максимум дві-тричі, і з досить хмарними перспективами подальшої боротьби.
Про мобілізацію напишу окремо.
no subject
Втрати тактичних літаків, враховуючи офіційні запаси принаймні, не така велика трагедія...була б, якщо не згадувати про втрати пілотів.
no subject
Ту-22 во первых достаточно много, а во вторых в плане ядерных носителей они дальше европы не полетят.
Т.е. не смотря на их возможности, как угроза сдерживания они не сильно применимы.
no subject